| 
ВХОД

Реформа приватної та державної медицини: український досвід на прикладі центру онкології Кібер Клініки ім. академіка Ю.Спіженка

5 Мая 2014
3611
0

У розвинених країнах світу саме співіснування державної та приватної медицини, та плідна їх співпраця стає позитивним чинником невпинного зростання якості медицини в цілому. Останнім часом, все частіше лунають заклики про необхідність проведення реформ в системі охорони здоров’я України, створювати «робочі», «ініціативні» групи, активізуються громадські організації при МОЗ України. Звичайно, вагомий внесок в «демократизації» системних перетворень в МОЗ України є заслуга народного волевиявлення в особі міністра охорони здоров’я України Олега Степановича Мусія . Гласність, об’єктивність, фаховість та далекобачність мусить стати для міністра надійним партнером в цьому питанні, адже від цього залежатиме найвища цінність – людське життя. Чим частіше відбуватимуться обговорення на конференціях, за круглими столами тим вища ймовірність успішності проведення таких реформ.

На верхньому фото - Юрій Спіженко - Академік, перший міністр охорони здоров’я України - засновник центру онкології Кібер Клініка Спіженко
 
Сьогоднішня наша зустріч із Олегом Спіженко фінансовим керівником приватного центру онкології та радіохірургії Кібер Клініки імені академіка Юрія Спіженко, з яким ми провели бесіду на тему "Реформа приватної та державної медицини: український досвід на прикладі центру онкології Кібер Клініки ім. академіка Ю.Спіженка" .
 
Олег Спіженко, Фінансовий керівник центру онкології та радіохірургії Кібер Клініка імені Академіка Юрія Спіженко
 
Центр онкології та радіохірургії Кібер Клініка ім.академіка Ю.Спіженко, є першим центром радіохірургії системи кібер ніж, що дозволяє видаляти пухлин та метастазів без хірургічного втручання із збереженням якості життя – Олег Спіженко, - за ці 4 роки ми змогли надати медичної допомоги більше ніж 18 000 пацієнтам з 32 країн світу, лікарі центру онкології академіка Ю.Спіженко опанували видалення пухлин ока без втрати зору, знищувати до 17 метастазів в головному мозку без нейрохірургічної операції, лікування раку язика та раку легенів, простати, видалення пухлини у пацієнтів з однією ниркою і все це стало можливо завдяки новій роботизованії техніці "КіберНіж" та професійному колективу, який пройшов навчання в США, Німеччині, Італії, Англії, Японії. 
 
Перше питання: Чи потребує система охорона здоров’я України реформування? Та для кого проводиться реформа – для Уряду чи Народу?
Екс-міністр, академік Романенко Анатолій Юхимович , екс-міністр, академік Спіженко Юрій Прокопович понад 25 років очолювали Міністерство Охорони Здоров’я УРСР і перші 4 роки вже Незалежної України, створюючи нормативну та матеріально-технічну базу безоплатної систему охорону здоров’я України, з нуля будували фармацевтичну галузь, теперішню Національну академію медичних Наук України, перші закони України про охорону здоров’я – могутність та потужність створеної системи дозволило їй вистояти десятки років перед нищівною експлуатацією, корупцією та розкраданням.
Мусій Олег Степанович - міністр охорони здоров’я України

Слід зазначити, що в багатьох країнах світу та у тому числі Європи реалізується радянська система охорони здоров’я, але фінансується вона шляхом страхового фонду джерела фінансування якого у кожному випадку різні. Звичайно, це передовий досвід все частіше має змішаний вигляд, адже потребує різних джерел фінансування. Страхова медицина все ще залишається медициною багатого суспільства та держави в цілому. В бідному суспільстві страхову медицину збудувати неможливо, а отже реформування системи охорони здоров’я на пряму пов’язане із затвердженням загальними принципами реформування економіки. І вже залежно від того які етапи міститиме реформа економіки такі перехідні положення повинна містити реформа охорони здоров’я України. 
 
Друге питання: для кого проводити реформу – для бюджету Уряду чи для інтересів Народу? 
Коли прем’єр-міністру Великобританії Маргарет Тетчер запропонували організувати страхову медицину вона відповіла – «Англія не настільки багата держава щоб водити страхову медицину, в нас в Англії є безкоштовна медицина і вона повинна існувати», з таким словам неможливо не погодитись, адже безкоштовна медицина, звісно, дорого обходиться бюджету країни, але й страхова медицина не дешевша.


На фото: Спіженко Юрій Прокопович, Проданчук Микола Георгійович, Хобзей Микола Кузьмич, Романенко Анатолій Юхимович, Біловол Олександр Миколайович та інші
 
Але за однією відмінністю, в страховій медицині джерелом фінансуванням являється сам громадянин, який оплачує за себе та членів своєї родини, у державні компанії та приватні компаніє виплати із фондів оплати працівників, тому за таким механізмом фінансування системи охорони здоров’я - держава в певній мірі знімає з себе відповідальність за «здоров’я» громадян та її фінансування. Виходячи із таких основних принципів слід вирішити спершу ці принципові питання: для кого ж повинна бути реформа медицини – для громадян чи Уряду . А вже потім приступати до системних змін чи відновлення вже відпрацьованої, раніше існуючої системи охорони здоров’я, яка на практиці проявила свою дієздатність навіть через скільки років нищівної експлуатації. Щоб ми з такими необдуманими реформами не опинились в стані постійного «ремонту». 
 
Одним із болючих питання у медичній сфері, якого раніше не існувало, але з’явилося з моменту «прирівнення» всіх форм власності закладів охорони здоров’я - це взаємодія та відносини між приватною та державною медициною, які зараз нагадують «свій» та «чужий». І без вирішення цієї проблеми про будь-які реформи говорити вкрай тяжко. 
 
Політичні та економічні закони змінюють на вимогу часу та реаліям суспільних відносин, потребам людини та державному устрою в цілому. Саме тому, при зміні економічних, соціальних факторів кожна держава адаптує своє законодавство на вимогу потреб людини. Такі зміни не оминули систему охорони здоров’я у більшості країн світу.


Центр онкології та радіохірургії Кібер Клініка імені академіка Юрія Спіженко. Засновник та перший президент Центру онкології Юрій Прокопович Спіженко

Саме форма фінансування системи охорони здоров’я відчула кардинальних змін, що в свою чергу відобразилось на побудові якісно нових відносин між державними та приватними закладами охорони здоров’я, між інститутами та джерелами фінансування, що призвело до появи нових учасників – чи то лікарняних кас чи страхових компаній – зауважив Олег Спіженко .
 
Таке різноманіття форм фінансування, змусило державну систему охорони здоров’я делегувати як частину своїх повноважень так і передачу частини об’єму медичних послуг, що надавалися населенню на користь: приватних закладів охорони здоров’я, приватних клінік та лікарів, що здійснюють приватну медичну практику. 
 
Всі ці зміни в системі охорони здоров'я повинні ставити перед собою завдання по найбільш повному задоволенню, на основі принципів справедливості, законних потреб громадян в сфері охорони здоров’я, не залежно від форми власності суб’єкта який надає такі медичні послуги .
 
У відносинах між державною та приватною медициною неодмінно повинні з’явитися нові принципи, як автономність кожного суб’єкта охорони здоров’я, взаємна доповненість в медичних послугах, доступність систем соціальної підтримки в процесі лікування і свобода вибору закладів охорони здоров’я до кого може звернутися пацієнт за допомогою.
 
Такі методи реформування системи охорони здоров’я у більшості країн світу зумовили появі якісно нових і різноманітних форм власності закладів охорони здоров’я з широким спектром медичних послуг для населення з різним достатком. 

Тим часом в Україні, поки що доводиться констатувати ч.2 ст..49 Конституції України в якій йдеться про те, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно, а держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. 

Дана норма Конституції хоч і не забороняє діяльність приватних закладів охорони здоров’я але й не полегшує і не сприяє її розвитку, адже з одного боку медичні послуги в Україні безкоштовні і надаються в повному об’ємі, тому поява будь якого приватного центра з платними послугами з боку державних структур розглядається як прояв недовіри, недостатньої якості послуг державної медицини в тій сфері медичних послуг де з’явилися представники приватних клінік.
 

Президент Національної академії медичних наук України Сердюк Андрій Михайлович та академік, екс-міністр охорони здоров’я УРСР Романенко Анатолій Юхимович – на відкритті першого в Україні центру радіохірургії Кібер Ніж – Клініка Спіженко – 2010 рік

Звісно, приватний сектор, поки не будуть створений інвестиційні умови, не може охопити у повному об’ємі надання медичних послуг необхідних пацієнтові і тому без залучення на певних етапах профілактики, діагностики, лікування та реабілітації послуг державних закладів охорони здоров’я, діяльність приватного центра є неможливою, навіть якщо це є життєвою необхідністю. А у Україні поки відсутній, як вище наголошувалось, у відносинах між державною та приватною медициною принципи, як автономність кожного суб’єкта охорони здоров’я так і принцип взаємної доповнення в медичних послугах. Та замість того, щоб будувати такі принципи Владні органи створюють ряд інших законодавчих актів, серед яких закон України «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» яким прирівнюється співпраця лікарів приватних лікарень з колегами із державних закладів охорони здоров’я до кримінального злочину і створює масивну перепону на шляху співпраці між спеціалістами однієї сфери але різних форм власності. А це в свою чергу призводить до розриву наукових зв’язків та обміну клінічними та практичними навиками та створює величезну прірву у відносинах між закладами, які замість взаємної допомоги, опиняються на протилежних сторонах від пацієнта. 

Відсутність нормативно-правових актів які б хоча б закладали основні принципи, правила співпраці між закладами охорони здоров’я різних форм власності утворюють величезну прогалину в суспільних, наукових і в тому числі економічних відносинах і робить не можливим подальше зростання інвестування в сферу медичних послуг. Адже саме такі правові та економічні передумови перетворюють приватну клініку в очах представників державних лікарень на конкурента, в той час коли в Європейських державах така співпраця між закладами охорони здоров’я різних форм власності пронизана духом партнерства, співпраці та кооперації направленої на загальну ціль – здоров’я та життя пацієнта.

В Україні приватний заклад охорони здоров’я як учасник конкурентних відносин знаходиться завідомо в негативному положенню, що в першу чергу зумовлено вимогами та положеннями чинного законодавства України і лише в незначній мірі через форму фінансування системи охорони здоров’я.

Так, на вимогу закону, в перші роки діяльності приватний заклад зіштовхується із серйозною проблему пов’язаною із підбором персоналу та включенням його до складу закладу охорони здоров’я, що зумовлено із правовою несправедливістю по відношенню до приватних закладі, адже період роботи лікаря у приватному центрі не зараховуються у трудовий стаж за спеціальністю у разі відсутності акредитації як закладу охорони здоров’я, яку у відповідності до чинного законодавства України можливо отримати не раніше як після двох років діяльності приватного центра. Така норма права, стримує медичних фахівців в прийнятті рішенні, щодо переходу на постійну роботу до приватних закладів. 

Саме така несправедливість та законодавча неврегульованість створю першу перешкоду на шляху становлення приватного закладу. Ця ж норма діє у податковому законодавстві України, на вимогу якого податкові пільги можливо отримати, також після проходження акредитації як закладу охорони здоров’я, а це не раніше двох років від початку діяльності.
 

Радіохірургічна установка Кібер Ніж - перший в Україні центр радіохірургії - Спіженко Наталія Юріївна президент центру онкології та радіохірургії Кібер Клініки імені академіка Спіженко

Із-за відсутності законодавчого врегулювання статусу приватних центрів в системі охорони здоров’я, нерівноправне становище по відношенню до державних закладів зумовило зниження зацікавленість в приватному інвестуванні суб’єктів сфери медичних послуг, що в свою чергу не дає можливість розвиватися приватній медицині, а несе лише поодинокі прояви індивідуальних інвестицій на прикладі центру онкології та радіохірургії Кібер клініки академіка Ю.П. Спіженко – центр радіохірургії Кібер Ніж Україна.

Звісно, виходячи із досвіду роботи приватного медичного центру онкології Клініки Спіженко можливо прийти до попередніх висновків, що теперішнє становище приватних клінік вкрай тяжке, що зумовлено з однієї сторони із-за недосконалості Українського законодавства, а з іншої сторони через відсутність справедливого визначення місця приватної клініки в сфері наданні медичних послуг в системі охорони здоров’я, а разом з цим форми та джерелами фінансування. 
 
Звісно, за роки незалежності в Україні не створено жодного приватного інвестиційного проекту який би за розміром фінансування та об’ємом медичних послуг міг би у повному обсязі, самостійно виконувати функції покладені на державний заклад охорони здоров’я, а отже тому приватна лікарня на пряму залежна від лояльності чи співпраці із державними установами.
 
А з іншого боку, держава за той самий відрізок часу не змогла створити жодного закладу охорони здоров’я, які в повній мірі змогли б задовольнити законні потреби громадян в сфері охорони здоров’я за якістю та своєчасністю. 
 
Тому розуміючи наслідки такої пагубної ситуації більшість держав постійно знаходяться в пошуку правильної для себе виду системи охорони здоров’я, яка могла б поєднати потенціал приватних та досвід державних закладів охорони здоров’я. 
 
В Українських умовах, наразі, такої співпраці не можливо, адже у відповідності до Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» така співпраця підпадає під кримінальну відповідальність в залежності від способу трактування такої форми співпраці. 
 
Звісно, виходячи із багаторічного досвіду роботи приватного центру онкології імені Ю.П. Спіженко, можливо прийти до висновку, що в теперішніх умовах держава, через вищий орган регулювання медичної галузі – міністерство охорони здоров’я, може виступати не лише в якості регулятора чи експерта якості медичних послуг але і в якості головного замовника медичних послуг у приватних центрах на користь громадян , попередньо провівши акредитацію, оцінку діяльності та якості послуг в приватних медичних установах, із врахуванням економічної доцільності у секторі охорони здоров'я, що дозволить скоротити надмірні видатки за рахунок появи справедливих принципів рівноправної конкуренції та партнерства. 
 
Сьогодні, на перше місце в реформуванні системи охорони здоров’я повинне стати питання, щодо вирішення способів поповнення фондів фінансування охорони здоров’я, що можливо як за рахунок фіскальних інструментів та і страхових внесків. Наступним кроком, може бути доповнення повноважень міністерства, окрім визначення цілей та завдань в медичній галузі, міністерство може займатися оцінкою діяльності та якості послуг в медичних установах як державних так і приватних форм власності, що надасть можливість у майбутньому виступати замовником таких медичних послуг на користь населення, як на загальнонаціональному так і на регіональному рівні.
 
У розвинених країнах світу саме співіснування державної та приватної медицини, та плідна їх співпраця стає чинником невпинного зростання якості роботи системи охорони здоров’я і в тому числі скороченню витрат в цілому. 
 
Приватний медичний центр онкології Кібер Клініка Спіженко більш ефективний з точки зору реагування на потреби ринку медичних послуг. Приватна медицина більш динамічна, бо прийняття рішень відбувається швидше. На прикладі роботи Клініки Спіженко чітко прослідковується постійне оновлення переліку медичних препаратів, техніки, модернізацію допоміжного обладнання та інше. Щодо реагування на нові потреби населення, або впровадження найновіших технологій діагностування та лікування, приватні заклади охорони здоров’я можуть запровадити набагато швидше, та й будуть забезпеченні більш новим медичним обладнанням з максимально широкою функціональністю.
 
Неможна оминути й тему рівня якості надання послуг. Саме приватні центри, як суб’єкти можливої матеріальної та моральної відповідальності вимушений запроваджувати власні додаткові заходи контролю якості послуг, адже висока конкуренція не вибачає навіть найменших помилок, які найчастіше виливаються у мільйонні позови з боку пацієнтів, здатні довести до банкрутства навіть більш ніж стабільні медичні заклади.
 
Порівняння успіхів в лікуванні, підтверджені виступами спеціалістів Кібер Клініки Спіженка на міжнародних онкологічних конференціях та симпозіумах, доводить, що у нашій країні приватна медицина, як і у всьому світі, дотримується найвищих галузевих стандартів та пропонує аналогічну, або, навіть вищу якість послуг, на рівних конкуруючи з найкращими онкоцентрами світу.
 
Про довіру до Кібер Клініки Спіженка з боку пацієнтів говорить така статистика: за час існування закладу він прийняв більш ніж 18 тисяч звернень щодо лікування онкологічних хвороб.
 
Але, без державної підтримки в сучасних умовах, що склалися в Україні, працювати вкрай важко. Бо, крім постійного вдосконалення якості лікування та розширення переліку хвороб, які діагностує та лікує Кібер Клініка Спіженко, керівництво та робітники медичного закладу мають вирішувати масу додаткових завдань, що продиктовані важкими економічними умовами: зниження купівельної спроможності населення, політичної нестабільності, фактичної відсутності медичної реформи та ін.
 
Тому, про надприбутки, наявність яких часто приписується приватним клінікам, в даному випадку не йдеться. 
 
Але, з першого дня працюючи без найменшої фінансової підтримки з боку держави, навіть в таких умовах Кібер Клініка Спіженко продовжує пропонувати високоякісні послуги, та постійно вдосконалюється.
 
І зроблено за цей час чимало. В перші роки діяльності медичний центр онкології Кібер Клініка Спіженко надавав лише радіохірургічне та радіотерапевтичне лікування системою Кібер Ніж, що дає можливість променевого лікування пухлин головного мозку, спинного мозку, легень, печінки, простати, підшлункової залози. В подальшому відділення радіохірургії Кібер Ніж було доповнено відділом променевої терапії на основі системи Електа Синержі Платформа з функцією променевої терапії методикою IMRT + IGRT, що є найсучаснішим методом променевої терапії в світі.

Активно використовується телемедицина, як для прийому звернень від пацієнтів (за допомогою мережі Інтернет приймаються документи від пацієнтів, на базі яких проводиться безкоштовне попереднє дистанційне консультування, що дуже зручно, якщо допомоги потребує людина з іншої країни), так і для контролю й покращення якості лікування (Кібер Клініка Спіженка підключена до всесвітньої мережі центрів КіберНіж, за допомогою якою регулярно проводяться консиліуми з приводу найбільш важких, або найбільш цікавих випадків захворювання, з якими звернулися пацієнти). Постійно розширюється перелік захворювань, які лікуються.
 
До речі, прикладом різної ефективності використання однакового сучасного обладнання у приватному та державному медичному закладі, є порівняння того, що лікує на КіберНожі приватна Кібер Клініка Спіженка і другий найближчий до неї центр КіберНіж, московського НДІ нейрохірургії ім Бурденка, що находиться у державній власності.
 
Клініка Бурденко використовує КіберНіж, як аналог Гамма-Ножа. Тобто, пацієнтам НДІ нейрохірургії імені Бурденка доступне радіохірургічне лікування лише пухлин головного мозку. Але, за однією тільки статистикою, кількість пацієнтів, що пройшли лікування на КіберНожі у Кібер Клініці Спіженка з приводу пухлин головного мозку не складають і третини від загальної кількості тих, кому було проведено радіохірургічне втручання. Пояснення цьому доволі просте - для повноцінного використання більш ніж широких можливостей КіберНожа, радіохірургічний комплекс має буде придбаний в розширеній, більш дорогій, конфігурації, та й до роботи діагностичного відділення пред’являються біль високі вимоги. Ось тільки лікування в Кібер Клініці Спіженка - дешевше, незважаючи на те, що операції на системі КіберНіж в НДІ нейрохірургії ім. Бурденка частково дотуються за рахунок Російської Федерації (так звані, квоти на безкоштовне лікування), а Кібер Клініка працює лише за рахунок надходжень від власних пацієнтів.
 
Але наведений приклад зовсім не показує, що в Україні немає співпраці між державним та приватним сектором у медицині - в нашій країні навпаки, приватна медицина є джерелом підтримки державної.
 
Та сама Кібер Клініка Спіженко на регулярних засадах підтримує навчання молодих спеціалістів: вона є єдиною приватною клінікою в Україні, на базі якої працюють дві кафедри: кафедра нейрохірургії та кафедра радіології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупіка. Тільки завдяки добрій волі керівництва Кібер Клініки Спіженка молоді українські доктори мають можливість навчитися працювати на найсучаснішому обладнанні світового рівня. І така підтримка надається абсолютно безкоштовно, повністю за рахунок Кібер Клініки.
 
Таким чином, в Україні є і приватна, і державна медицина. І співпраця між ними активно ведеться. Тільки співпраця ця має трохи дивний, по світовим міркам, характер. Але саме такий стан речень у медицині сучасної України е один, дуже важливий “плюс”. Належний стан речей свідчить про те, що якість приватної медицини в державі може бути досить високою, і Україна має значний невикористаний ресурс різкого підвищення якості надання медичних послуг населенню країни. Державі треба тільки звернути увагу на потреби приватного сектора, та створити адекватний, прозорий і гнучкий механізм підтримки.

Гостем редакції онкологічного порталу був Олег Спіженко – фінансовий керівник Центру онкології, променевої терапії та радіохірургії "Кібер Клініка ім. академіка Ю. Спіженко" (більш відомого як "Центр Кібер Ніж Україна").

Отзывы

Ваш комментарий:

Ваше имя:

Сообщения форума
17.12.2018 08:46:03 | Андрей Бочкарёв
17.12.2018 08:43:54 | Андрей Бочкарёв
16.12.2018 20:20:18 | Наталия1967
15.12.2018 06:38:25 | BennyUnidsCF
15.12.2018 05:37:10 | BennyUnidsCF
On-line консультация